Питання нестачі придатної до використання води стає кожного дня все більш і більш актуальним. Двадцять відсотків населення Землі — тобто 1,5 мільярда людей — стануть першими жертвами глобальної водної кризи; 600 мільйонів уже почали відчувати дефіцит води. Зрештою, трансформація чекає 60 відсотків земної суші. Наявний водний ресурс та стрімко зростаючий попит на нього ведуть до кризи ресурсу, яка тягне за собою цілу вервечку проблем: від зростання вартості видобутку енергії, до підвищення цін на харчові продукти, сповільнення економічного розвитку, підвищення соціальної нерівності й врешті-решт політичної нестабільності. Ізраїль може слугувати взірцем у вирішенні цієї проблеми браку води. 60% його території займає пустеля, однак у країні води не просто вдосталь, — ізраїльтяни ще й діляться нею зі своїми сусідами.

«Нехай буде вода» базується на ретельних дослідженнях та сотнях інтерв’ю і розповідає про методи й інновації, які дозволили Ізраїлю стати світовим лідером у царині водних технологій. Ізраїльські інновації торкаються майже всіх галузей водного профілю і охоплюють опріснення морської води, складні технології зрошення, передові методи очищення стічних вод, системи обліку витрати води й виявлення протікання та цілий набір технологій забезпечення енергоефективності.
Приклад Ізраїлю також продемонстрував, що реальне ціноутворення — це найефективніший інструмент економії водних ресурсів.

«Нехай буде вода» також розповідає невідомі історії про те, як співпраця у сфері водних систем може налагодити дипломатичні зв’язки та сприяти єдності. Примітно, що не так давно, ворожий зараз Іран покладався на Ізраїль в питанні управління своїми водними системами, а доступ до водних ноу-хау Ізраїлю допоміг зігріти морозні відносини Китаю з Ізраїлем.

Досвід, про який розповідає «Нехай буде вода», стане в пригоді не тільки тим, хто опікується водним господарством міста чи цілої країни. Багато корисного для себе знайде тут кожен читач або ж читачка, стурбовані питаннями екології довкілля та майбутнім нашої планети.