Дев’ятирічна фанатка бейсболу Тріша обожнює пітчера Тома Ґордона. Дівчинка живе з мамою та братом Пітом, які погано ладнають після розлучення батьків. Одного дня всі троє вирушають на прогулянку відгалуженням Аппалачської стежки в Мені. Це мав бути затишний сімейний похід, щоб зблизитися після розлучення. Проте Піт і мама продовжують сваритися, тож Тріша, щоб не потрапити під гарячу руку, непомітно покидає стежку, щоб сходити в туалет. Прагнучи скоротити шлях назад, дівчинка швидко розуміє, що заблукала. У її рюкзаку лише плеєр Walkman і трохи їжі та води, а ніч швидко наближається. Щоб зовсім не впасти у паніку, Тріша вмикає радіо й слідкує за грою свого улюбленця Тома Ґордона. Намагаючись врятуватися, вона навіть не помічає, що за нею починає стежити хтось, хто залишив у лісі кривавий слід із вбитих тварин.

Про книгу «Дівчинка, яка любила Тома Ґордона»

Тріша покладається на уривки порад від своїх близьких, а також на свою активну уяву. Вона вдає, що розмовляє вголос з Томом Ґордоном, намагаючись знайти дорогу назад на стежку, не усвідомлюючи, що дедалі більше губиться. Їй знадобляться всі її невеликі знання про виживання, сила волі та віра у себе, щоб вийти переможницею у цьому випробовуванні або хоча б зробити все від неї залежне, адже її переслідувач набагато сильніший.

Новела «Дівчинка, яка любила Тома Ґордона» американського автора Стівена Кінга є бестселером The New York Times. У ній поєднуються елементи психологічного трилеру, містики й горору. Оповідь здебільшого ведеться з перспективи Тріші, даючи змогу читачам відчути весь жах дев’ятирічної дитини, які загубилася у лісі, та зрозуміти хід її думок. Кінг пише лаконічно, але образно, влучно зображаючи зовнішній світ і внутрішні переживання Тріші, створюючи відчуття відірваності від світу та небезпеки. Кінг контролює саспенс за допомогою фрагментованих часових ліній, напружених моментів і окремих подій.

Автор використовує символічні елементи, щоб показати не просто історію про виживання в дикій природі, а й підкреслити людську мужність, винахідливість та рішучість перед обличчям фізичної та психологічної небезпеки. Оповідь заглиблюється як у реальні, так і в уявні страхи, зображуючи тривогу дитини та механізми подолання стресу. Подорож Тріші стає своєрідним обрядом ініціації у доросле життя. Автор показує важливість віри, надії й уяви у складних ситуаціях. Маючи перед собою правильну рольову модель і багату фантазію, головна героїня знаходить сили рухатися далі, навіть тоді, коли здається, що виходу вже немає. Ця історія сподобається читачам, які люблять напружені психологічні пригоди, історії виживання та емоційно глибокі оповіді про дітей і дорослішання.